Яке явище спонукає нас йти до фізичного терапевта, коли у більшості медичних установ просто розводять руками?
Так, це – біль.
Що ми, прості громадяни, знаємо про біль?
Можна сказати, що це суб’єктивне відчуття, неприємне, виникає по різним причинам негативного характеру, заважає рухатись, жити, радіти.
Хочете знати, що за цим всім стоїть більш детально та з наукової точки зору? Ба більше, як взяти під контроль та позбутись такого травмуючого явища, що зветься Хронічний Больовий Синдром (ХБС)?
Біль: звідки він взявся та як реалізується, його біологічне значення:
Це складне та багатоступінчате фізіологічне явище, основна функція якого – захист живого організму. Еволюційно він виник як корисна адаптація, яка спонукає організм уникати пошкоджуючих факторів.
Важко навіть уявити життя без болю: ми б не відсмикували кінцівки від вогню та гарячих предметів, не помічали ран, що ставило б наше життя під загрозу.
- Тобто, біологічне значення болю заключається у швидкому попередженні про загрозу: больовий сигнал запускає рефлекси і складні реакції, які захищають тіло від подальших пошкоджень.
Воно (суб’єктивне відчуття болю) виникає під час активації спеціалізованих нервових закінчень – ноцицепторів. Вони реагують на потенційно небезпечні стимули:
- сильний тиск
- висока температура
- хімічне подразнення
та генерують сигнали тривоги. У головний мозок біль поступає не тільки як сенсорна інформація, а ще як емоційне переживання: біль завжди неприємний і пов’язаний зі стражданням. Це тому, що больові імпульси обробляються відразу у кількох областях головного мозку (включаючи кору), що і формує емоційний компонент болю.
І саме тому, біль – феномен на стику тіла та психіки, одночасно фізичне явище та емоційний досвід.
Виникнення больового відчуття – це багатоетапний процес, що починається на периферії і закінчується у головному мозку. Якщо спрощено:
- Активація ноцицепторів у місці пошкодження
- Формування так званої «запальної хімічної суміші» – коктейлю із біохімічних медіаторів болю:
– Простагландини – роблять біль більш інтенсивним, підвищуючи чутливість нервових закінчень. До речі, багато знеболюючих (ібупрофен, наприклад) діють за рахунок блокування синтезу простагландинів.
– Гістамін – виділяється імунними клітинами при запаленні та стимулює ноцицептори. Посилює притік крові та інших імунних клітин. Сприяє набряку, що підтримує больовий синдром.
– Брадикінін – білок, що безпосередньо викликає біль та запалення шляхом впливу на рецептори. Він не тільки передає сигнал про пошкодження, але і підтримує запальну реакцію: розширює судини та підвищує їх проникливість.
– Субстанція Р – виділяється самими больовими нервовими волокнами. Подовжує та посилює больовий сигнал.
– Глутамат – головний збуджуючий нейромедіатор, що грає ключову роль у передачі больового сигналу у спинному мозку.
3.Больовий імпульс по нервовим волокнам іде у спинний мозок. Волокна, що проводять його, діляться на 2 типи: «швидкі» та «повільні», саме тому ми спочатку відчуваємо первинний різкий укол болю, а вже потім – довге відчуття печіння та ниття. Далі імпульс подається у головний мозок, де у різних структурах (за участю кори) формується вже емоційний аспект.
Що цікаво – наш організм оснащений природною системою знеболення. Вона може гасити передачу больових імпульсів на рівні спинного мозку. Це пов’язано з викидом ендорфінів та енкефалінів – морфіноподібних речовин, що синтезуються організмом і у результаті дії яких, больовий сигнал гасне. По суті, мозок посилає команду пригальмувати біль, коли він уже не несе корисної дії чи заважає виживанню.
Хронічний Больовий Синдром: коли біль стає хворобою.
- Це стан, коли больові відчуття зберігаються довгий час (більше 3-х місяців) та перестають виконувати свою захисну роль.
У сучасному уявленні, хронічний біль – це не просто симптом, а самостійний патологічний стан, пов’язаний з перебудовою нервової системи. Це визначає розуміння того, що при тривалому болю нервова система змінюється настільки, що «біль починає жити своїм життям», незалежно від первинного пошкоджуючого фактору.
- Основних причин хронізації болю декілька:
- Запальний хронічний біль зберігається по причині постійної наявності патологічного процесу. Приклад – ревматоїдний артрит.
- Невропатичний біль виникає при пошкодженні самих нервів. Приклад – діабетична нейропатія, травма нерва.
- Ноципластичний біль – виникає при відсутності периферійних пошкоджень, а корінь проблеми у порушенні регуляції нервової системи. Приклад – фіброміалгія, синдром подразненого кишківника.
Простіше кажучи: нервова система сама вчиться генерувати біль, навіть коли прямого сигналу від рецепторів вже нема.
Вплив хронічного болю на мозок та психіку:
Довгоіснуючий біль не тільки фізично виснажує, але й значно змінює психічний стан людини. Нейропластичність – здатність мозку перебудовувати свої зв’язки – в умовах хронічного болю грає двояку роль. З одного боку, завдяки нейропластичності, біль «відбивається» на нервовій системі, формуючи «больову пам’ять». З іншого – постійний біль викликає зміни в тих відділах мозку, які відповідають за емоції, мислення та поведінку. Емоційний фон порушується – постійний біль виснажує і призводить до розвитку тривожності, депресивних станів та підвищеної збудливості.
Хронічний біль та депресивні стани мають спільні нейробіологічні механізми: в обох випадках відмічають зниження рівнів нейромедіаторів (серотоніну, дофаміну, норадреналіну, ацетилхоліну). Нейромедіатори є фундаментальними речовинами, що забезпечують роботу нервової системи, впливають на поведінку, настрій, пам’ять, біль, мотивацію та багато інших процесів у нашому організмі.
Активність областей мозку, що регулюють настрій, при хронічному болю схожа з такою при депресивних станах. Тому людина з хронічним болем бачить світ в темних тонах, втрачає цікавість до попередніх занять, має проблеми зі сном та мотивацією. Крім того, формується таке неприємне явище, як Хронічний Больовий Стрес. Він проявляється тривожністю та страхом перед посиленням болю під час фізичної активності (людина уникає певних рухів очікуючи біль.)
Формується замкнуте коло: страх болю посилює сприйняття болю, а біль підкріплює страх. Часто приєднуються когнітивні порушення: складнощі з концентрацією, пам’яттю, швидка втомлюваність при концентрації уваги. Проходить переорієнтація діяльності мозку: з цікавості до зовнішнього світу – на внутрішні страждання.
Немедикаментозне лікування болю – рухова терапія та ендорфіни:
Фізична терапія та мануальна терапія: Ці підходи направлені не стільки на усунення причини патологічного стану (яка не завжди відома, чи неможлива для усунення), скільки на модуляцію больових шляхів та покращення якості життя пацієнта.
Ось основні стратегії та наукові механізми цих підходів:
- Фізичне навантаження стимулює вивільнення ендорфінів – внутрішніх морфіноподібних речовин, котрі зменшують і усувають больове відчуття. Якраз ендорфінова система частково відповідальна за феномен «ейфорії бігуна», коли людина після інтенсивного фізичного навантаження відчуває підйом настрою та зменшення болю.
- Вправи також активують і низхідні ноцицептивні шляхи: у головному мозку підвищується активність певних центрів, які відправляють вниз сигнали для гальмування больових нейронів спинного мозку. В цьому процесі задіяні нейромедіатори серотонін та норадреналін – вони пригнічують передачу больових сигналів.
Регулярні фізичні вправи підвищують поріг болю завдяки постійній стимуляції внутрішніх аналгетичних систем!
Мануальна терапія та масаж: Це методи зовнішнього фізичного впливу (руками або за допомогою апаратів) на опорно-руховий апарат з метою полегшення болю та покращення функцій.
- Мануальна терапія включає м’які техніки (мобілізація, постізометрична релаксація) та більш жорсткі маніпуляції на суглобах та хребті. Головні її завдання – відновити нормальний тонус м’язів, зняти спазми, повернути рухливість до суглобів.
- Мануальний терапевт усуває блоки та дисфункції у м’язах та суглобах, завдяки чому зменшується потік больових імпульсів від цих структур. Існує поняття порочного кола “біль-спазм-біль”: біль викликає рефлекторне скорочення м’язів, спазмовані м’язи погіршують кровотік і подразнюють рецептори, що генерує ще більше болю.
- Масаж та мануальна терапія розривають це коло, розслаблюючи м’язи та покращуючи місцевий кровообіг. В результаті знижується збудження периферичних ноцицепторів і слабшає сам біль. Крім локальної дії, мануальна терапія має і системний ефект нейромодуляції.
Ефект нейромодуляції у мануальній терапії – це зміна активності нервової системи під впливом фізичних маніпуляцій (дотики, натискання, мобілізація), яка сприяє зниженню болю та покращенню функціонування.
Також масаж сприяє вивільненню окситоцину та ендоканабіноїдів, які беруть участь у формуванні відчуття комфорту та зниження болю. Невипадково навіть просте погладжування, чи розтирання забитого місця інстинктивно приносить полегшення – це включаються природні механізми зниження болю через механічну стимуляцію.
- Отже, фізична активність і терапія рухом не тільки стимулюють внутрішні аналгетичні системи, а й покращують загальний стан організму, підвищують настрій, борються з гіподинамією, яка сама по собі посилює болючі відчуття.
- Мануальні методи допомагають повернути нормальну біомеханіку, зняти м’язові затискачі і тим самим знизити периферичне джерело болю.
- У комплексі ці підходи навчають нервову систему правильно модулювати больові сигнали – в ідеалі відновлюють баланс між сигналами небезпеки та системами їхнього гальмування.
Згідно з рекомендаціями клінік болю, для багатьох пацієнтів поєднання фізичних методів, психотерапії та способу життя може знизити потребу в знеболюючих препаратах та покращити контроль над хронічним болем.
Підхід до лікування болю без ліків постійно вдосконалюється: Вчені вивчають, як саме різні вправи (від аеробних до розтяжки та йоги) впливають на мозок, як мануальні впливи відбиваються на рівні спинномозкових нейронів, і як використовувати нейропластичність у терапевтичних цілях. Розуміння механізмів активації ендорфінів, низхідного гальмування, нормалізації м’язового тонусу та інших, дозволяє більш обґрунтовано застосовувати ці методи.
І головне – нагадує нам, що в організмі є потужні ресурси для боротьби з болем, які ми можемо активувати, діючи не тільки таблетками, а й власними силами.
Висновок:
- Біль еволюційно закріпився як сторожовий сигнал, необхідний для виживання, але при порушенні регуляції він здатен перетворюватися на самостійне страждання – хронічне та виснажливе.
- Розкриваючи таємниці нейрофізіології болю – від ноцицепторів та молекул до мозку та емоцій – наука прокладає шляхи до нових підходів лікування.
- Комбінуючи досягнення фармакології з можливостями тіла (рух, мануальний вплив, психотерапія), медицина прагне не лише гасити симптом, а й переналаштовувати нервову систему, повертаючи людині втрачену якість життя.
Якщо вам потрібна допомога у вирішенні питання болю, звертайтесь до фахівців нашого центру PhysioSpace м. Ірпінь.
Для запису тел. 0937001040
Джерела:
